Десь розсипалась зірка у травах
На полях України кривавих,
Як гарячих сердець поривання
У нерівних величних змаганнях.
Глянув сходячий місяць на Крути:
Все заснуло — нічого не чути,
Лиш шумлять придорожні осики
Про часи невмирущі великі.
Згодом вище піднявсь на Базаром —
Паленіє Полісся пожаром,
Та з вогню піднімаються й крови
На вампіра сини Щербакові.
Подивився з блакиті під Броди, —
Мак червоні голівки підводить,
І над сина могилкою мати
Марно другого жде із Карпатів.
Озирнувся востаннє над Сяном —
Все сповите червоним туманом...
І печально поплив на чужину
Привітати там третього сина.
***
Знайте, садисти неситі
Вбивці і душ торгаші
Кров’ю борців не загасити
Серця народі душі.
Кров та із Крут і Базару
Нам освятила мету,
Сили дев’ятого валу
Вас з України зметуть
