Принесім полум'яні троянди 

В пам'ять юних, гарячих серць, 

І розсипте сліз діяманти, 

Бо серця ці згасила смерть, 

Бо вони не жаліли юности 

І свого не щадили життя, 

Щоби правду свою, як зорю, нести 

На прапорах, багнетах, в серцях. 

І коли ми, в добробут залюблені, 

Раз на рік дружно сходимось тут, 

Значить це, що не зовсім загублене 

Почуття до героїв Крут. 

Значить це, що в серцях заспокоєних 

Все ще вогник пригаслий горить, 

І що може ще стати героєм 

Той, що в залі тепер сидить. 

Може цей, може той, може третій 

В час слушний піднесе знамено, 

І, настромлене на баґнеті, 

Затріпоче на вітрі воно. 

Може будуть це знову завзяті, 

Молоді, повні сил, юнаки, 

Що роздмухають слави багаття, 

Щоб воно не згасало віки. 

І, підвівши нас всіх за собою, 

Поведуть на звитяжний герць, 

В пам'ять юних крутянських героїв, 

Перемігших смертію смерть!

1965

Альманах Українського Народного Союзу на рік 1983.

 – Річник 73. – С. 194