У Києві на цвинтарі
Попадали хрести.
Могили юних Лицарів
Не можна віднайти...

Бо матері, з журбою
У серці повмирали,
Що юнаків до бою
Під КРУТИ виряджали.

Та Україна з ними —
І шепче скорбна Мати:
Вам легше в лоні ріднім
В майбутнє проростати.
Сини мої кохані,
Квіти мої весняні!

Вас морозом лихим прибито,
На світанку життя убито,
Пуп'янком зі стебла зірвано,
Із ґрунту з корінцем вирвано,
В повноцвіт розцвісти не дано,
Рано в землю сиру покладено...
Але в книгу Буття вписано,
У піснях, як дитя заколисано!

Люлі-люлі. Діти кохані,
Люлі, квіти мої весняні!»