Листопад Антоніна - На Крутій Горі (2003)


Балада про Крути

Ой, Дніпро, Дніпро! Не втопи спокуту!
Спокою нема. Простір закипів.
На Крутій Горі ще гуркочуть КРУТИ.
Чути — наче Дзвони! — триста голосів.

Аж Чернігів смерк. Стихнула Полтава.
Полювати повз Чорний Муравйов.
По Крутій Горі йшла чужа ненависть.
Із Крутої Глиці піднялась любов.

Лебедю, люби! Б'ємось до загину!
Істина — у нас. Іспитом очей.
На Крутій Горі вила хуртовина.
Тільки січень відав, хто кого січе.

На обчасах — сніг. Не січися, Сило!
Йде один спудей. В тисячу вогнів...
На Крутій Горі колесо крутилось.
У безодню мчали коні вороні.

Ой, Хрестителю! Хресниче-Іване!
Хрест поцілувати ще ніхто не вспів.
На Крутій Горі — опісля Йордану!
Похрестила Доля кулями СИНІВ.

Кулі, як зозулі. У майбутні трави.
Зацвіла троянда. В сніжаній стерні.
На Крутій Горі — крутояр-заграви!
Не було криївок. Бескиди одні!

Краяв поле крук. В чорноту акацій!
Сповідав Господь. Та не їхній гріх...
На Крутій Горі — чотнику — сімнадцять.
Чотою — на вельон. Повінчали всіх!

Азія — чужа. Глянь, моя Європо!
Ниточку міцну Овен десь пряде.
На Крутій Горі — лиш одні окопи.
Бо ГОРИ, насправді, не було НІДЕ!

Рівнота і біль... Порівняли Пліски.
Жоден не доплив. Фініш — у фінал!
На Крутій Горі — Українські Іскри.
У душі — Четвертий весь Універсал!

Голуби летять... Ой, Говерло-Мати!
А вогонь — не віск. Загорівся Шлях.
На Крутій Горі — ґвери і гармати.
Розірвались в грудях, наче у ВІКАХ.

На черлену вісь — перехресне устя.
Той останній день — в ПЕРШІЙ ВИСОТІ.
На Крутій Горі — юнкери безвусі.
Борода зосталась — в борозні святій.

Тризубе, ой, Триз... Передчасна Тризно!
Сивіє вівтар. В пасмах ковили...
На Крутій Горі — МОЛОДА ВІТЧИЗНА!
Не було тут Батька.
А СИНИ були!

Небо — горілиць...
Кожен — справжній ЛИЦАР!
Ликами століть. Лицарство іде.
На Крутій Горі — триста чорнобривців.
І роса рожева зранених людей.

Перейди Ріку!
Пам'яттю — в безсоння.
Гой, Двадцятий Вік! Підлі течії...
На Крутій Горі — повно гайвороння.
Заспівали раптом ВЗИМКУ солов'ї.

Стигнув попіл. Хрусь...
Хто там, з ким говорить?!
Вітер сам кресав хресні ІМЕНА.
На Крутій Горі — у скрижалях — сором.
На осколки — вся АСКОЛЬДОВА луна.

Аж відлуння сплеск. Де ж то наші соки?!
Хто віддав на смерть?!
Свого світляка...
На Крутій Горі — ЧИН І ЧЕСТЬ ВИСОКА!
І свідомість наша — ще така низька.

Ще сичить мороз. У холоднім полі.
Із розп'ятих рук виривають цвях.
На Крутій Горі — пригорнули ВОЛЮ.
В голубий любисток золоті серця.

На порозі — пруг. Хато моя, хато!
Хто в горосі знов ґонор подоїв?!
На Крутій Горі вміємо вмирати.
Та не вмієм ЖИТИ. У своїй СІМ'Ї.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ спить, як сліпа корова.
Ще залежить все. Ще — від ворогів!
На Крутій Горі — крапка. ЯК ПІДКОВА!
Не згоріла пісня. Прапор не згорів!

Ой, пітьмо-пітьмо! Є удосталь БЛИСКУ.
Писанка — в письмі. Святиться верба.
На Крутій Горі не було колиски.
Колихала кріси Київська Доба.

І гойдала жаль. Ножова китайка!
Бо й сьогодні так, як тоді давно...
На Крутій Горі закричала чайка.
Впала, наче камінь. У дніпровське дно.

Ой, Славуто, слав... Слава — на смереках
Хто із грішних нас Слави захотів? ..
.На Крутій Горі плакали лелеки.
І збирали пір'я ТРИСТА матерів.

Крапала сльоза. Сходила фіалка.
В безмірах вини виросли горби.
На Крутій Горі бавляться русалки.
І голублять пе-ре-сі-че-ні чуби.

Ой, русявий цвіт! Ціла базиліка!
Пасмочка сиріт... Пасіка вдовиць...
На Крутій Горі ГРІМ гримить. СПРАВІКУ!
В скроні і в долоні — триста блискавиць.

Блиснуло з повік. Символом Закону!
НЕ ГУБИ ДІТЕЙ. Навіть у дубах.
На Крутій Горі — корінь НАШ і крона.
На Крутій Горі — ...слава і... ганьба.

На своїй землі горлиця голосить.
А гадюка яд в чаші стереже.
На Крутій Горі стоїмо і досі.
Тільки нас — не триста.
А мільйони — вже!

Жовто-Синій Храм.
І Блакитний Образ!
Ми — усі ЖИВІ. Що б хто не робив!
На Крутій Горі — кобзарі і кобзи.
Виросли легенди, як святі хліби.

Ой, росо-косо! Котяться свічада.
Кревність — на крові...
В рідність не йдемо!
На Крутій Горі — каравели Правди!
КРУТИ, МОЇ КРУТИ! Закрутіть КЕРМО.

Серед твоїх літ. Серед мого гаю.
Утиски і гнів... Муравйовська рать!
На Крутій Горі жайвори літають.
На Крутій Горі яструби сидять.

І чигають знов...
Дітки, мої дітки!
Та ж у нас — ПРЕСТОЛ!
Та ж у нас — псалми...
На Крутій Горі — загаряча квітка.
Не було й не буде більше тут зими.

Встанемо усі.
НА ДОЗОРИ встанем!
Не впаде ніхто. В жодні ятері.
На КРУТІЙ ГОРІ — ОПІСЛЯ ЙОРДАНУ...
ОПІСЛЯ ЙОРДАНУ — НА КРУТІЙ ГОРІ!

Вигнувся Дунай. Перед Рідним Прутом!
І Десна гуде. В Черемош-орґан!
На КРУТІЙ ГОРІ — КРУТИ не забути.
Тут — ЧЕРВОНА РУТА.
Наче майоран...

Щоб не вмерти знов, оживайте, звуки!
Ой, Дніпро-Дніпро!
Гирло — із гербів!
НА КРУТІЙ ГОРІ НЕ БУЛО РОЗЛУКИ.
Візьмемось ЗА РУКИ. РОЗУМОМ — В СОБІ!
ЩОБ НЕ ВМЕРТИ ЗНОВ... Ой, Дніпро, Дніпро!
29 січня 2003 р.