Серед степу на Вкраїні,
Де хвилює жито,
Москалями із півночі
Козаків побито.

За що ж лицарів побито —
Синів України?
Чи за те, що рятували К
рай свій від руїни?

Що істотою усею
Хтіли Неньці волі
І поклали життя власне
Під Крутами, в полі...

Поховано молоденьких,
Як мається бути,
І могилу насипано
Що й ввік не забути.

І сумує Ненька їхня,
Переносить тугу,
Та чекає, виглядає
Других синів з Лугу
Щоб вказати орлам своїм
Шляхи на ті Крути,
Розказати, що діяти,
І як далі бути.

Пам'ятаймо ж про забитих
Довіку і нині,
Та віддайте усіх себе З
а щастя Вкраїни.