ПЛАСТУНИ!

В півночі нині ваш дух під Крути хай летить.

Нехай несеться в бурю-сніговицю, в темну даль

Аж ген за Київ, за Дніпро, що ледом мерехтить,

Нехай летить в степи, де сніг іскриться, мов кришталь.
– Аж як побачить в рівнім, чистім полі під снігом

Сотки могил, з похиленим, поваленим хрестом,

– Аж як побачить вкрите славою безсмертною

Боєвище нове забуте Україною.

Її геройські Термопілі – в сніжній замети,

Хай спиниться. Хай стане на позір і слухає:

Чи не святкує нарід – Велитень Їх памяти?

Таж там, на тих полях сам цвіт Його лежить,

Його обнови перша хвиля вічним сном там спить!

Вони себе принесли в жертву за Його права

І впали в бою – та огнем живим Їх кров зійшла

Чи вже палає смолоскип при пам’ятнику Їх?

Чи вже несеться громом гордий спів про славу Їх?

Та ні – там тихо, в сніг і лід заковані поля.

Мовчить – мовчить придавлена у тьмі й жаху земля..

Виж далі стійте на позір і бистро слухайте:

Бо від могил, присипаних снігом, бо від хрестів

Похилених, не сонце зійде – Слава заблистить!

І ви грімкий почуєте наказ: «Збудіть зі сну

Ви велетня закутого, зверніть Йому Весну,

Нехай воскресне і державу міцно закріпить,

А молодь сталею права його хай сторожить!

Вас – ми створили й вам даємо силу й міць свою:

Могучу віру в правду: що побідить світло тьму,

Що прожене мечем – огнем весняний луч зиму!

Термопілі створили ми, – Плятеї ви створіть.

Як прийде час – життя і щастя в жертву принесіть

І сміло, гродо, з піснею у бій побідний йдіть!»

Наказ цей пролетить, мов буря по степу німім

Здрігнеться теп, як море в ледоломі веснянім!

Виж, Пластуни, віддайте почесть, стійте й слухайте.

Львів 28. II. 1929 р.
Андрій Пясецький «Лісові Чорти».