Світлій пам'яті крутянських героїв

То не хмари чорні крили снігові рівнини,
Не татари йшли на здобич в землі України.
З московщини більшовицьких, диких орд навали
Молодую Україну багнетом вітали,
Шматували воскреслеє тіло сиротини,
Готували їй глибоку темну домовину.

Гей юнацтво — клич лунає — молоді орлята!
На підмогу вас скликає наша рідна мати.
Хижі круки із півночі летять сараною.
Не сороммо ж честь козацьку! Станемо стіною!
Мертві сорому не мають! Нумо ж всі за зброю!
Кров за кров! І меч за меч! Жить — чи вмерти в бою!..

...Затріщали скоростріли... гукнули гармати...
Пекло вмить навколо Крутів стало танцювати.
Синя даль здригнулася від гуку, зойку й реву.
Сонце в хмари заховалось... Шептали дерева:
«Проти дикої навали — горсточка з тризубом!
Що ж чекає їх завзятих соколяток любих?...»

...А весною, як орда і сніг втекли із поля,
Розшукали громадою і знесли до купи.
Коло Крутів москалями шматовані трупи.
Не залишились у полі тіла соколяток,
Привезли їх до Києва, над Дніпром ховати...

Поховали урочисто, по звичаям віри,
На стариннім кладовищі Аскольда і Діра.
Відтоді шумлять піснями невмирущі Крути,
І тримають в людях пам'ять Про навалу люту.