Виблискують в сонячнім сяйві мечі —
З піднесеним чолом проходять повстанці...
Їх пісня бойова завзяттям звучить,Їм вказує шлях чин героїв — Крутянців...Не чуючи ран, із огнем у серцях,
Тоді, як навали московських катів
Вже дерлись на Київ, підступно-лукаво,
Спинило їх триста палких юнаків.
У бою нерівнім, завзятім, кривавім.
Ї юно-відважні й сталево-невгнуті —
Грудьми заступили до Києва шлях
Сповиті в легенду безсмертнії Крути.Хоч знали вони, що могили знайдуть,Упали вони у тяжкій боротьбі їх жертва кривава
Що горстка не встоїть безчисленим ордам,
Не вміли носити невільничих пут
І вмерли за волю по-лицарськи, гордо.
Мету освятила, їх кров молода змила пляму ганьби,
В народі приборкані сили збудила.І слава про них, немов той буровій,До пімсти над катом за Крути, за кров
Живе у пориві палкому юнацькім...
Не вмерли герої, а вічно живі
Горять у гранітному серці козацькім.
Вже встали брати до останнього бою...
Ніхто не поверне ганьби і оков,
Не вирве ніхто з рук сталевої зброї!
Виблискують в сонячнім сяйві мечі...
Ідуть переможно крізь кров до Мети
Шляхом, що вказали безсмертні Крутянці.
< Попередня | Наступна > |
---|