Петрик І. - В річницю Крут



Виблискують в сонячнім сяйві мечі —
З піднесеним чолом проходять повстанці...
Їх пісня бойова завзяттям звучить,
Їм вказує шлях чин героїв — Крутянців...
Тоді, як навали московських катів
Вже дерлись на Київ, підступно-лукаво,
Спинило їх триста палких юнаків.
У бою нерівнім, завзятім, кривавім.
Не чуючи ран, із огнем у серцях,
Ї юно-відважні й сталево-невгнуті —
Грудьми заступили до Києва шлях
Сповиті в легенду безсмертнії Крути.
Хоч знали вони, що могили знайдуть,
Що горстка не встоїть безчисленим ордам,
Не вміли носити невільничих пут
І вмерли за волю по-лицарськи, гордо.
Упали вони у тяжкій боротьбі їх жертва кривава
Мету освятила, їх кров молода змила пляму ганьби,
В народі приборкані сили збудила.
І слава про них, немов той буровій,
Живе у пориві палкому юнацькім...
Не вмерли герої, а вічно живі
Горять у гранітному серці козацькім.
До пімсти над катом за Крути, за кров
Вже встали брати до останнього бою...
Ніхто не поверне ганьби і оков,
Не вирве ніхто з рук сталевої зброї!
Виблискують в сонячнім сяйві мечі...

Ідуть переможно крізь кров до Мети
Шляхом, що вказали безсмертні Крутянці.
 

Учасники бою

  • An Image Slideshow
  • An Image Slideshow
  • An Image Slideshow
  • An Image Slideshow
  • An Image Slideshow
  • An Image Slideshow
  • An Image Slideshow
  • An Image Slideshow
  • An Image Slideshow
  • An Image Slideshow