У сиві коси вплетена печаль.

Сльоза прозора обпіка долоні

Єдиний син не вернеться, на 

жаль…

Убили хлопця нелюди червоні.

А їм хотілось жити і любити!

А їм хотілось Бога прославлять!

Вони ж ще діти! Хто посмів їх 

вбити?

Поля Вкраїнські кров’ю поливать.

У лави, браття! В нас мета єдина!

До неба синьо-жовті прапори!

Хай незалежна буде Україна!

Нам не страшні прокляті вороги! 

Під Крутами боролися завзято!

Під Крутами свою пролили кров!

І жертв таких в історії багато,

Але ніхто мій нарід не зборов.

І не один у тім бою поліг,

А цілих триста не вернулись в хату.

Не стали знов на батьківський 

поріг.

Про вас ми будем завжди 

пам’ятати.