Тут хочу подати деякі вияснення в оправі Крут. У нас прийнялася традиція писати одно й то саме, хоч воно далеко відходить від правди. Не думаю тут когось ображати чи зневажати, хочу, одначе, висвітлити правду такою, якою вона була. Про це ми згадували у Львові в 1937 р. на Крутянській Академії, яка відбулася з ініціятиви старшин і козаків обох Українських Армій. При читанні рефератів був поданий докладно стан, число убитих під Крутами. Я був учасником тих подій, а зо мною сотник А. Гончаренко, сотник Носенко і отаман Тимченко.

Хочу тут подати склад поодиноких частин.

Склад Української Військової школи ім. гет. Б. Хмельницького 600 юнаків
І. Кулеметна сотня 100 юнаків
І. Технічна сотня 50 юнаків
Разом (Сімсот п’ятдесят) 750 юнаків

Старшин  20
Кулеметів 24

Самі Крути мала, хоч і вузлова, станція. Тут зайнято позиції на лівому крилі по городах хутора Хвостики. Позиції зайняла 4-та сотня з чотирма кулеметами. На правому крилі став Студентський курінь у складі 119 стрільців при чотирьох кулеметах. Праворуч від Студентського куреня — 2-га Сотня юнаків зайняла позиції вздовж насипу — шляху вузькорейкової залізниці Крути-Чернігів. Далі на шляху залізниці Крути-Прилука — І-ша Сотня юнаків. А по городах села, аж до коліна закруту залізничного шляху Крути-Прилука, забезпечуючись від підступу ворога, розмістилась 3-тя сотня юнаків. Технічна сотня обслуговувала зв'язки. В санітарному відділі були два лікарські помічники і санітари.

Всі застави висунені по залізнчному шляху Крути-Чернігів, Крути-Бахмач і Крути-Прилуки, складалися з юнаків і старшин. Більше ніж половина з них, відстрілюючись і відступаючи від ворога, загинула в нерівному бою. Там загинув також молодий старшина Школи, з Четвертої сотні поручник Дейнека, пор. Сокіл з 2-гої сотні. Поруч. Пастушенко з 3-ої сотні. Скільки загинуло тоді юнаків? Тепер не можу собі пригадати.

Студентський курінь мав бойовий настрій і був відважний. Одначе, не був добре одягнений, як на такі морози. Отже, зайняв позиції під прикриттям 4-ої і 2-гої сотень юнаків. Щоб загрітися, студенти мусіли йти по черзі до хат. Багато з них зголошувались до санітарного вагону, бо починали хворіти від великого морозу і вітру, маючи відморожені руки, ноги і вуха. По хатах грілись також і юнаки. Те загрівання по хатах мало також і свої неґагивні наслідки. Коли начальник школи дав наказ відступати, принимаючи при тому всі засоби охорони і стримувати ворога, той наказ було подано по сотнях і роях. Одначе ті, хто в той час грівся по хатах і поснув, не знали про той наказ, хоч і для них через зв’язкових був поданий наказ іти в бік ешелону. Вся відповідальність прикриття відступу, припала тепер гармашам сотника Лощенка і юнакам кулиметникам, що були тепло одягнені, а головне загартовані в боях. Вже поїзд рушив помалу, а все ще до поїзду бігли юнаки і студенти, несучи поранених. Коли вже більше ніхто не біг до поїзду, тоді начальник штабу фронту і командант поїзду сотник М. Богаєвський почав обходити з вартовим старшого вагону, нотуючи число вбитих і поранених, хворих старшин і юнаків і стрільців студентського куреня. Наш ешелон відступив з станції Крути вже тоді, коли Муравйовський панцерник в’їжджав на станцію. Ті, хто спав по хатах, були збуджені селянами і побігли на станцію на світло, не знаючи, що там вже ворог. І тепер зав’язався бій на життя і смерть.

Переважна кількість матросів поколола і постріляла тих нещасних. Поляглих юнаків і студентів позносили селяни або до села Крути або до хутора Хвостики, і там їх поховали в спільних могилах. Я, як мешканець Чернігівщини, як за Центральної Ради, так і за Гетьманату не раз проїздив пізніше через станцію Крути і розпитував селян та моїх колег з колишньої російської армії — які тепер тут учителювали по селах і хуторах. І всі вони твердили одно і те саме. Це була правдива масакра юнаків і студентів.